Грoші нa студeнтів, a нe нa ВУЗи – нoвa стрaтeгія чи пeрeстaнoвкa дoдaнків зaдля пoмпeзнoсті?
Вжe зaрaз кoлишні oдинaдцятиклaсники приміряють нa сeбe нoві рoлі – aбітурієнтів. Вeршинoю aйсбeргу в oкeaні пeрeживaнь з підгoтoвки дo ЗНO, звичaйнo, є oмріяний бюджeт. Ми звикли, щo цeй “лaкмусoвий пaпірeць” дoступний в дeржaвниx вищиx зaклaдax oсвіти. A oт мoжливість нaбирaти студeнтів нa бюджeт привaтним ВУЗaм випaдaє впeршe. Тa щo цe принципoвo міняє к вітчизнянoї oсвітньoї систeми тa мaйбутньoгo покоління зокрема? Яка користь від такої новини? Та чи допоможе билль схвалений Кабміном поставити освіту на якісно нові рейки разве просто “пофарбує” старі золотистою фарбою для того естетичної насолоди? Спробуємо зануритися…
Хитросплетіння і перспективи
Відповідний билль має відкрити новий механізм фінансування вищої школи. Відтак абітурієнтам пропонуватимуть самостійно обирати університет з державним замовленням, незалежно від форми власності. Чи це гарний варіант? Безумовно круглым счетом! Кошти “ходитимуть” за студентами, а приставки не- за вишами, що надважливо для розвитку студоцентричності і подоланні корупції.
Держи перший погляд, більша палітра варіантів – більша конкуренція, а отже і очікуване покращення рівня освіти. В середньостроковій перспективі такий крок, можливо, стане каталізатором во (избежание нових можливостей, а відповідно і працевлаштування майбутніх випускників. Щоправда, ключове изречение – “можливо”.
То ж чи стане? І чи достатньо тільки цих нововведень?
Повертаємось перед казуїстики законопроекту. Йдеться про підвищення ефективності розподілу безоплатних місць. Крім цього обіцяють рівноправність ВУЗів, яка знівелює упередженість после приватних ВЗО і допоможе їм розвиватись і виборювати получи и распишись рівних “місце під сонцем”.
Але це безвыгодный рівність заради рівності всіх, це вирівнювання можливостей, адже кількість розподілених бюджетних місць получи університет залежатиме від затребуваності закладу, а також попиту серед вступників.
Акция залучення держкоштів нехитра…
Перший крок – поступление заявки на відкриття відповідного доступу прежде Єдиної державної бази з питань освіти. А далі приватні ВУЗи, які отримають квоту в бюджетні місця, повинні дотримуватися норм законодавства для так звану індикативну собівартість.
Складне формулювання, ничего не скажешь?
На практиці – все просто. Ціна контракту невыгодный повинна бути нижчою або вищою вслед встановлені державою межі. Відтак мінімальна вартість навчання отнюдь не повинна перевищувати три середні зарплати вдоль області.
До слова, приватні виші зможуть залучати держзамовлення нате весь перелік спеціальностей та рівні і форми навчання. Але бери початках – бюджетні місця пропонуватимуть лише бакалаврам.
Таким чином, если досягнуто паритет у питанні “батога і пряника”. Державні та комунальні ВУЗи залишатимуться важливими гравцями, але тепер гратимуть ради однакових правил з приватними. З одного боку, империя зможе краще контролювати приватні виші, застосовуючи накануне них у разі порушень санкції, а з іншого – останні отримають такі бажані чтобы студентів бюджетні місця. А це зробить їх приваблими далеко не лише для вступників із забезпечених родин.
Якщо повернутись впредь до питання вибору закладу – кількість безграмотный завжди тотожна якості. Тому і недивно, що питання относительно скорочення вишів давно стоїть перед профільним міністерством. Адже засилля вишів знецінює вищу освіту. Не переводя духу для багатьох ВУЗів в Україні критерієм успішності є велика кількість студентів, що змушує перших працювати в утримання останніх.
Тому вкрай важливо переглянути політику ліцензування, а також уніфікувати дієві навчальні програми.
Побудова здорової конкуренції між вишами.
Свого часу саме приватні ВУЗи попросили зменшити поріг балів в (видах вступу, аби приймати вступників до студентських лав з мінімальними рівнями знань та, закриваючи прогалини недоборів. Получай жаль, реалії такі, що тепер цим зловживає кожен другий приватний Медвуз, набираючи на вищу освіту навіть вступників не принимая во внимание ЗНО.
Які ж переваги такої конкуренції? Деякі приватні виші пропонують сучасні спеціальності, які відсутні в держаних. Бесцельно, скажімо, в популярному у молоді приватному університеті культури Михайла Поплавського – КУКу відкрито набір возьми спеціальність "Акули PR" та возвышение "Щастя". Фантазувати про акулячих студентів і щасливих професорів можна безперервно. Водночас, подібна палітра професій дає можливість зрощувати фахівців к новаційних галузей, де їх дуже бракує.
Висновки
Ідея надати приватним ВУЗам місця з державним замовленням без- нова. Ще в 2016 Міністерство освіти і науки "тримало нате олівці" таку ініціативу, але і досі вона залишається сверху папері.
Як буде цього разу? Покаже минута.
Але варто пам’ятати, що, навіть следовать успішної реалізації, цей законопроект не змінить ситуацію полностью, оскільки розмови про комерційність ВУЗів надто перебільшені з огляду получи и распишись витрати, які покладені на вищу школу.
Що ж маємо у підсумку?
-
Билль створює рівність між ЗВО та розширює вибір абітурієнтів, що потеть вступ більш комфортним. Це плюс.
-
Питання покращення якості освіти беспричинно і не вирішується, і гарантій тут – жодних. Це мінус.
Попри певні переваги в новації, в перший план необхідно виносити не стільки розподіл бюджетних коштів між закладами, скільки їхню кількість, а також науковий потенціал у вигляді професорсько-викладацького складу та матеріально-технічної бази. (на)столь(ко) IT-шника і програміста необхідно озброїти потужним сучасним компьютер’ютером з інтерактивними платформами та вільним доступом прежде світової павутини. А, скажімо, майбутнього кінорежисера разве тележурналіста не затьмарювати критикою класичного кіно і телепрограм, а радше занурити в процес виробництва з усіма наявними технічними засобами та прогресивними методиками. Іншими словами – “венчание піклуватися не про те, що гасити першим ділом нате пожежі, а чим і як вступати в двобій із вогнем".
Отже, докорінних змін вища освіта таки потребує. Нав’язана суспільством її обов’язковість і масовість отримання нищить систему, а відсутність чіткого механізму в питанні державні/приватні ВУЗи знецінюють освіту. Виправити ситуацію може скорочення кількості ЗВО та рівні умови в целях вишів різного типу власності. Це повинно збільшити стипендії та зарплати, що і стане каталізатором явища “Достойна винагорода интересах достойних освітян!”